Захворювання сечовидільної системи цистит

Сечовидільна система людського організму відповідає за очищення організму та виведення води і продуктів обміну. Вона включає в себе сечовий міхур, нирки і сечовід. Коли різного роду мікроби та інфекція потрапляють в цю систему, вони можуть викликати інфекційні захворювання.

Інфекціями сечовивідної системи будуть називатись інфекційні захворювання в будь-якій частині сечовидільної системи – нирках, сечовому міхурі і сечовипускальному каналі. Найчастіше від подібного роду захворювань страждає нижня частина видільної системи, тобто це сечовий міхур (цистит) і сечовипускальний канал.

Більшість інфекцій сечовивідних шляхів є інфекції сечового міхура. Запалення сечового міхура, що ще відоме як цистит, як правило, не є серйозним, якщо воно було вчасно виявлене та розпочато лікування. Якщо ж захворювання не діагностовано вчасно, великий ризик перекидання інфекції на нирки. В медичній практиці подібне захворювання називається пієлонефрит. У свою чергу, ниркова інфекція (пієлонефрит) є серйозним і може призвести до необоротного пошкодження організму людини.

Потрапляння інфекції в організм

Зазвичай, мікроби проникають в організм людини через сечовипускальний канал. Це трубка, що відповідає за виведення сечі з сечового міхура назовні з тіла. Якщо ці мікроби потрапляють всередину уретри, вони можуть поширитись вгору в сечовий міхур і нирки, викликаючи захворювання, як цистит, чи пієлонефрит.

Жінки, здебільшого, більш схильні до підхоплення такого роду інфекційних захворювань. Це пов’язано з фізіологічною особливістю будови жіночого організму. Схильність жінок до інфікування пояснюється коротшим та ширшим каналом сечовипускання. Це збільшує ризик потрапляння мікробів та початку запального процесу, особливо, якщо зважити на той факт, що часто збудником циститу чи пієлонефриту виступає кишкова паличка, що майже завжди присутня на зовнішніх статевих органах.

Збільшується ризик захворювання нирок (цистит) та сечового міхура під час діабету чи вагітності. Такі захворювання, як камені в нирках, або розширення передміхурової залози також можуть сприяти потраплянню мікробів у сечовидільну систему, оскільки вони змінюють режим виведення сечі з організму.

Хвороба може залишитися непоміченою у літніх людей, оскільки з віком трапляються подібна симптоматика, пов’язана із старінням організму.

Запишіться на прийом за телефоном 38 (032) 232-95-85 або заповніть форму On-line: Записатися на прийом

Симптоми

Інфекції сечовивідних шляхів не завжди викликають явні симптоми. В медичній практиці зустрічається безсимптомне протікання хвороби, або з мало вираженою симптоматикою. Проте, так чи інакше, людина все ж помітить дискомфорт та болючі відчуття.

Це має насторожити та стати дзвіночком для того, щоб звернутись до спеціаліста для консультації та діагностики. Адже, якщо цистит буде викликати біль при сечовипусканні та неприємні відчуття, то пієлонефрит вже є серйозною загрозою для здоров’я та життя людини.

Найпоширенішими симптомами є:

• Сильні, постійні позиви до сечовипускання
• Печіння при сечовипусканні
• При частих позивах, сечі виділяється мало
• Кров у сечі – сеча червоного або яскраво-рожевого кольору
• Сильний запах сечі
• Тазовий біль у жінок
• Біль в прямій кишці у чоловіків

Типи інфекції сечовивідних шляхів

Існує чотири види найтиповіших захворювань сечовидільної системи. Кожен з них буде мати свої особливості та симптоматику.

1. Уретрит – бактерії, що інфікували лише сечовипускальний канал.
2. Цистит – бактерії спричинили захворювання сечового міхура.
3. Пієлонефрит – найсерйозніше інфікування, оскільки призводить до захворювання нирок.

При уретриті людина буде відчувати печіння під час сечовипускання, оскільки інфекція потрапила в сам канал. А от при циститі симптоматика буде лиш збільшуватись.

Симптоми, що проявляються при циститі, наступні:

• Відчуття тиску в органах малого таза
• Дискомфорт в нижній частині живота
• Часте, хворобливе сечовипускання
• Кров у сечі

Пієлонефрит (захворювання нирок) може проявлятись такими ознаками:

• Біль у верхній частині спини
• Висока температура
• Лихоманка
• Тряска і озноб
• Нудота
• Блювота

Всі ці симптоми вказують на захворювання нирок та загалом сечовидільної системи. До лікаря треба звернутись негайно, як були помічені ці прояви. Оскільки чим швидше людина звернеться до лікаря, тим існує більше гарантій швидкого та безболісного одужання. Як вже зазначалось, пієлонефрит вважається не безпечнішим за цистит, тому варто виявити захворювання вчасно, щоб не допустити інфікування нирок.

Умови розвитку захворювання

Як і будь-яке захворювання, інфекція нирок, розвиток циститу, пієлонефриту чи уретриту мають ряд першоджерел. Адже для розвитку хвороби необхідні передумови.

Фактори ризику для інфекцій сечових шляхів включають в себе:

1. Бути жінкою. Як вже зазначалось, захворювання трапляються частіше у жінок, що пов’язано з анатомічними особливостями жіночого тіла.
2. Камені та інші захворювання сечових шляхів. Камені в нирках або збільшеної простати можуть ускладнювати проходження сечі та викликати затримання її в сечовому міхурі, збільшити ризик виникнення циститу, пієлонефриту.
3. Подавлена імунна система. Якщо з різних причин в організмі людини спостерігається зменшення вродженого захисту (імунітету), це автоматично збільшує ризик підхоплення різного роду інфекцій та мікробів, в тому числі і захворювання сечовидільної системи.
4. Діабет та інших захворювань, які послаблюють імунну систему – захист організму від мікробів – може збільшити ризик.
5. Переохолодження. Переохолодження та, так званий, протяг, можуть збільшити ризик виникнення циститу, чи пієлонефриту. Недаремно ще змалечку дітям повторюють, що не варто сидіти на холодному.
6. Сексуальна активність. Сексуально активні люди (особливо жінки), як правило, частіше стикаються з таким видом хвороби, оскільки під час статевого акту підвищується ризик потрапляння кишкової палички із зовнішніх статевих органів до сечовидільного каналу.
7. Завершення менопаузи. Після менопаузи відсутність естрогену викликає зміни в сечових шляхах, що робить організм більш уразливим до інфекцій.
8. Використання катетера до сечовипускання. Люди, які не можуть самостійно вивільняти сечовий міхур і використовують трубку (катетер) мають підвищений ризик інфікування.
9. Аномалії сечових шляхів. Діти, народжені з відхиленнями сечових шляхів, які не дозволяють сечі вивільнитись нормально, мають підвищений ризик виникнення хвороби.

Діагностика та лікування у медичному центрі «Ехокор»

Якщо діагностувати та лікувати захворювання своєчасно і належним чином, інфекції нижніх сечових шляхів рідко призводять до ускладнень. Але якщо його не лікувати, інфекція сечовивідних шляхів може мати серйозні наслідки. Варто одразу ж звернутись до медичного центру «Ехокор», як тільки ви помітили симптоми, що вас насторожили.

Проведений аналіз сечі та вивчення історії захворювань зможе швидко підтвердити, чи спростувати наявність уретриту, циститу, чи пієлонефриту. При додаткових обстеженнях сімейний лікар центру підбере оптимальне лікування, що дозволить позбутись такої неприємності.

Лікарі зазвичай використовують антибіотики для лікування інфекцій сечовивідних шляхів. Які препарати призначають і як довго їх варто приймати, залежать від вашого стану здоров’я і типу бактерій, знайдених в сечі.

Особливий підхід потрібен, якщо у людини спостерігаються хронічні проблеми з нирками. Хронічні захворювання потребують більш індивідуального підбору препаратів та способу лікування, щоб вибрати саме той курс, на який організм відреагує найбільш позитивно.

Запишіться на прийом за телефоном 38 (032) 232-95-85 або заповніть форму On-line: Запис на прийом

Источник

Хронічний цистит допоможуть подолати в санаторії «Боржава»

За статистикою кожна друга представниця прекрасної статі хворіла на захворювання сечовидільної системи, які приносили дискомфорт та ряд неприємних симптомів. Добре, коли така патологія не переходить у хронічну форму.

Цистит – це одне із найпоширеніших захворювання видільної системи. Про його прояви чули багато, проте не всі знають до чого може привести ця, на перший погляд, несерйозна хвороба. Лікарі-урологи вказують, що саме це захворювання є найчастішою причиною звернення на амбулаторний прийом. Цистит підтверджується майже у кожного третього пацієнта.

Жінки – найбільша група ризику!

Особливості анатомічної будови жіночого сечовидільного каналу (коротший та ширший,ніж у чоловіків)сприяють поширенню інфекційного процесу до сечового міхура. Запалення його слизової оболонки з періодичними стадіями загострення та ремісії називається хронічним циститом.

Запаленням сечового міхура, як правило страждають дві групи жінок. Перші – це молоді дівчата, що ведуть активне статеве життя. Оскільки короткий сечовидільний канал знаходиться поряд із анальним відділом та жіночими статевими органами, звідки бактерії часто потрапляють до сечівника. Друга група жінок, які з більшою ймовірністю стикаються із циститом, – жінки після менопаузи. Проблема у них виникає на фоні гормональних змін, сухості в піхві.

Чоловіки та діти хронічною формою циститу хворіють набагато рідше. Якщо вчасно не виявити причини захворювання та не застосувати адекватного лікування, то патологія дуже швидко набуває хронічного перебігу.

Найчастіше, факторами, що здатні спровокувати загострення запального процесу, являються:

• переохолодження;
• «легковажний» гардероб: одяг, який відкриває живіт та поперек, в осінньо-зимовий період року, тісних речей, колгот, нижньої білизни;
• недостатня фізична активність, сидяча робота;
• часта зміна статевого партнера або ж незахищені контакти з ним ;
• ігнорування правил особистої гігієни, в тому числі й інтимної;
• недостатнє випорожнення сечового міхура;
• гіповітаміноз;
• часті стреси, перевтома, недосип;
• хронічні захворювання інших органів та систем, особливо сечостатевої;
• менопауза;
• цукровий діабет;
• тяга до гострої, пряної, смаженої та копченої їжі, інгредієнти котрої подразнюють сечовий міхур.

Симптоми хронічного циститу

Під час загострення хвороби у хворих відмічається:

• болючість при сечовипусканні;
• часті та нічні поклики до туалету;
• відчуття печіння та дискомфорту до і після випорожнення;
• відчуття неповного спорожнення сечового міхура;
• підвищення температури до 37,5 -380С;
• помутніння сечі, інколи з домішками крові.

Лікування хронічного циститу

Існує немало тактик, що дозволяють попередити загострення та хронізацію при циститі. Від споживання журавлинового морсу літрами до регулювання кількості походів до туалету. Встановлено, що люди, які п’ють не менше 2 л звичайної води за добу, знижують шанси на виникнення інфекції сечовивідних шляхів вдвічі менше.

Було проведене дослідження, в якому взяли участь 140 жінок віком до 45 років, які мали мінімум три епізоди загострення хронічного циститу. Результативність пиття достатньої кількості звичайної води становило 60%.

На сьогодні, кваліфіковані урологи застосовують комплексний підхід, що заключається в використанні декількох методів терапії одночасно.

Застосування антибіотиків уже через декілька діб дає значне покращення та зменшення проявів гострого запального процесу. Проте, для досягнення стійкого результату і відсутності рецидивів необхідно продовжувати курс терапії до 14 днів.

Велике значення в лікуванні хронічного циститу відіграє усунення першопричини захворювання. В разі наявності органічних змін у сечовому міхурі, застосувається оперативне втручання. Якщо запальний процес слизової оболонки сечового викликаний подразненням нирковими каменями, то в терапію включають препарати, що розчиняють ці утворення та попереджають утворення нових.

Крім того, в період ремісії рекомендується санаторно-курортне лікування. В санаторії «Боржава», що вважається профільною водною оздоровницею підбирають мінеральну воду відповідно до типу запального захворювання сечовидільної системи.

Позитивний ефект досягається завдяки лужному складові сульфатно-гідрокарбонатних мінеральних вод. Чудовий результат у зменшенні рецидивів хронічного циститу дає споживання кремнієвої гідрокарбонатно кальцієво-натрієвої води «Олегівська». Вона чудово стимулює діурез, володіє антисептичним та заспокійливим ефектом. Саме іони кремнію зменшують запальний процес та сприяють відновленню слизової оболонки сечового міхура.

До того ж, досягнути максимального ефекту дозволяє проведення фізіотерапевтичних процедур, грязьові аплікації на ділянку проекції сечового міхура, бальнеологічні методи та правильне харчування.

Источник